Для батьків

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Не для кого не секрет, що дитина до моменту вступу в перший клас повинна досягти певного рівня розвитку та оволодіти деякими знаннями.
Мова йде не про вміння читати і рахувати - цьому, при необхідності, його навчать. Програма першого класу розрахована на навчання грамоті і досить часто вчителі, що набирали перші класи, просять батьків не вчити дитину читати, щоб їм не доводилося його переучувати.
Під готовністю до школи слід розуміти,

по-перше, психологічну готовність: дитина хоче піти в школу, йому подобається зміна його статусу, ігрова діяльність поступово поступається місцем навчальної, дитина здатна утримувати свою увагу і підкорятися правилам;
і по-друге, ряд умінь, які допоможуть дитині успішно адаптуватися в школі: майбутній першокласник повинен уміти орієнтуватися на аркуші паперу, користуватися ножицями, знати дні тижня, назви місяців, пори року, основні кольори, своє ім’я, прізвище та адресу.

Це той мінімум, який йому буде просто необхідний.
Зазвичай, до 7 років всі діти вже володіють цими навичками, якщо ж у знаннях вашого малюка знайдуться невеликі прогалини, то ви за допомогою цілеспрямованих занять  зможете їх усунути.

Просто чудово, якщо дитина вміє виконувати завдання на об’єднання або виключення предметів, рахувати в межах 10 і здатний виконувати штрихування і акуратно розфарбовувати малюнки. Зазвичай цими навичками володіють діти, які займалися в групах розвитку.

Налаштуйте дитину на зміну його статусу, говоріть про те, що він піде в школу, де зможе дізнатися багато нового і знайти нових друзів. Пояснюйте, що в школі уроки, на яких потрібно сидіти і уважно слухати, і зміни, коли він зможе відпочити. Постарайтеся створити у своєї дитини радісне, позитивне ставлення до школи і вчителям.

Крім того, не забувайте, що вашій дитині треба увійти в новий колектив. Переконайтеся, що він вміє знайомитися, що адекватно поводиться з новими друзями. Трапляється, що, потрапивши в нове оточення, дитина стає агресивною або, навпаки, замикається в собі. Уважне спостереження за маленьким школярем в період адаптації допоможе вам своєчасно помітити що з’являються проблеми і допомогти йому.

Соцільно-психологічна зрілість

• вміння спілкуватися та ладнати з однолітками, доросли­ми,
• дотримуватися шкільних правил,
• прийняття на себе нового статусу і ролі школяра,

• світосприйняття,
• рівень розвитку пізна­вальних процесів
• вміння ви­значати навчальну задачу та перетворювати її на самостійну мету діяльності.
• Рівень розвит­ку наочно-образного мислення
• пам'яті,
•  довільної уваги.

Мотиваційна готовність.

• У дитини є бажання ходити до школи, займати нову соціаль­ну позицію школяра.
• Сформоване відношення до вчителя як до дорослого, є бажання працювати з учителем.
• Домінують мотиви на­вчання, є прагнення отримувати знання, інтерес до навчальних занять.
• Школа вабить дитину не зовнішнім боком та атрибутами шкільного життя, а можливістю отримувати нові знання.
• Учень вміє довільно управляти своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає мож­ливим при сформованості ієрархічної системи мотивів.

Емоційно-вольова готовність.

• Дитина вміє ставити цілі, намічати план дій, приймає са­мостійні рішення та зусилля для його реалізації.
• Сформовані необхідні передумови навчаль­ної діяльності, такі, як вміння уважно слухати й точно виконувати вказівки дорослого, само­стійно виконувати завдання за зразком, підпорядковувати свої дії певним правилам, вміння орієнтуватися на задану систему вимог.
• Сформована довільність психічних процесів, наявне емоційно-позитивне відношення до навчання у школі тощо,
• відсутні імпульсивні реакції та прояви надмірної тривожності.

Типові помилки підготовки до школи

• Навчання письма, лічби та читання через примус, сидячи за партами.

• Робота тільки у двомірному просторі: в зошитах, у посібниках, на аркушах паперу, в абетках, альбомах.

• Часом програма формування навичок для першого класу «спускається» аж на навчання п’ятирічних дітей.

• Захоплюючись тренуванням дрібної моторики, вихователі подекуди забувають про розвиток основних рухових здібностей.

• Формуючи понятійне мислення, починають одразу з класифікації предметів та явищ, минаючи опис і порівняння, не приділяють уваги базовому процесу —перцепції, тобто сприйняттю якостей об’єктів.

• Коригувальний процес часом набуває характеру муштри, спостерігається наростаюче виснаження внутрішніх компенсаторних функціональних можливостей дитини.

Поради щодо психологічної підготовки до школи

Пропоную власну авторську розробку основних напрямків підготовки до школи та профілактики шкільної дезадаптації.

Міжпівкулева координація й дрібна моторика

• Кінезіологічні вправи. Кінезіологія — наука про розвиток головного мозку через рухи. Детальніше про це можна прочитати у книзі Сиротюк А. Л. Коррекция обучения и развития школьников. — М., 2002 або в інших працях автора. Ми рекомендуємо доповнювати вправи промовляннями українських скоромовок, що суттєво підвищує ефективність роботи.

• Вправи на одночасне виконання різних завдань лівою та правою рукою. Ви можете давати різноманітні завдання, пов’язані з маніпулюванням предметами і малюванням. Головне, щоб діти виконували їх одночасно обома руками й симетрично.

• Пальчикове малювання — малювання фарбами без пензлів, лише пальцями. Необхідно мати спеціальні фарби, за їх відсутності замість фарб можна використовувати борошняний або крохмальний клейстер, підфарбований харчовими барвниками.

• Ліплення. Ліплення рекомендуємо не лише з пластиліну, а й з глини, із солоного тіста та з паперової маси. Тематичне ліплення (наприклад, овочів, фруктів, меблів, хижих та свійських тварин) допоможе в опануванні навичок класифікації об’єктів. Ліплення фігур людей сприяє освоєнню власного тілесного простору. Звичайно, ліплення літер та цифр, геометричних фігур допомагає утворенню кінестетичних образів цих об’єктів та сприяє їх вивченню.

• Конструювання. Конструювати можна як із деталей конструктора, так і з різних побутових дрібничок: пластикових пляшок, упаковок, списаних ручок.

• Робота з природним матеріалом (камінцями, мушлями, горіхами, листям, каштанами, квасолею, горохом). Це може бути виготовлення різноманітних флористичних композицій, використання природничого матеріалу для лічби предметів, викладання літер та цифр, геометричних фігур.

• Малювання олівцями. Олівці мають свої переваги перед фломастерами чи ручками — щоб отриману різну інтенсивність кольору, треба з різною силою натискати на грифель. Варіювання натиску сприяє розвитку відчуття м’язів руки та довільного керування ними.

• В’язання вузлів. Для в’язання вузлів рекомендуємо користуватися різнокольоровими реп-шнурами діаметром 0,5 сантиметрів, беручи в ліву руку шнур одного кольору а у праву іншого, отримуючи різнокольорові вузли. Можна вивчити з дітьми різноманітні вузли з тих, які використовуються моряками та альпіністами або у рукоділлі макраме.

• Шнурування. Зараз ринок насичений різноманітними іграшками-шнуруваннями, діти із задоволенням граються ними. Наголосимо все ж, що головне адаптаційне вміння у шнуруванні — це здатність швидко зашнурувати та розшнурувати взуття.

Довільне керування

• Вправи на розвиток довільної уваги. Ігри та вправи, які діти виконують під керівництвом учителя, лабіринти та плутанки, головоломки на кшталт «знайди 10 відмінностей на малюнку», «запам’ятай, а потім скажи, що змінилося».

• Довільне керування тілом. Розвивається в багатьох відомих дитячих іграх, суть яких полягає в тому, щоб вчасно завмерти й не рухатись (наприклад, «День-ніч», «Море хвилюється раз…», схованки та ін. Звісно, спортивні ігри також справляють подібний ефект.

• Цілеспрямовані рухи — рухи, які дитина виконує з певною метою. Наприклад, у грі треба кинути м’яч, так щоб влучити у ціль. Або необхідно притиснути олівець до паперу та провести лінію. Або розкрити книжку, щоб побачити малюнок. Головне — дати дитині конкретну вказівку, що вона має зробити і з якою метою.

Розвиток просторових уявлень: ліво, право, верх, вниз, за, під, над

• Ігри з тілесним орієнтуванням. Під час цих ігор навчаємо дітей орієнтуватися у власному тілі: знати, де лівий і правий бік, очі, вуха, гомілки, мізинчики та інші частини тіла.

• Пошукові ігри передбачають наявність пошукового сюжету. Пошук здійснюється за інструкцією, яка містить просторові вказівки. Такою може бути сюжетна гра «Пошук скарбу». У певному місці заховується скарб, і дітям даються вказівки, щодо того у якому напрямку і скільки кроків іти до нього. Ускладнений варіант гри — пошук за схемою або планом місцевості.

• Ігри з Лабіринтами. Лабіринти спочатку радимо робити з меблів та мотузок, а вже потім використовувати лабіринти, намальовані на папері.

• Ігри-інструкції з просторовими завданнями. Найпростіший варіант гри з просторовими завданнями — рухи у просторі за командою вчителя. Наприклад: «поставити ведмедика зліва від себе», «підняти руки вгору», «повернутися за командою вправо», «стрибнути назад».

• Складання просторового опису. Спочатку ми складаємо опис реального приміщення чи ландшафту, а потім зображеного на малюнку чи фото. В описі зауважуємо просторові співвідношення між об’єктами. Наприклад, ялина стоїть зліва від берези, а під березою росте великий гриб.

Розвиток мислення

Понятійне мислення. Далі у послідовності формування операцій:

— опис;

— порівняння;

— пошук відмінностей;

— пошук подібностей;

— узагальнення;

— об’єднання у класи;

— розв’язання завдань на вилучення зайвого;

— класифікація.

Метафоричне мислення:

— розуміння приказок, прислів’їв, казок;

— розгадування загадок;

— складання казок;

— аналіз метафор у літературі.

Соціальні навички

Рольові ігри. Типові ситуації, в які потрапляють діти, можуть стати сюжетами рольових ігор. Наприклад «Знайомство», «День народження», «На уроці заболів живіт».

Вивчення патернів спілкування. Слово «патерн» походить від англійського pattern, а те у свою чергу, від латинського patronus — модель, зразок для наслідування, шаблон. Патерном є діалог:

— Добрий день! Як справи? настрій?

— Чудово! Дякую!

Емоційній розвиток

• Корекція явищ алекситемії — нездатності до усвідомлення своїх переживань та почуттів

• Рефлексія відображення своїх почуттів може відбуватися як словесно, так і метафорично, у малюнках та іграх.

• Подолання страхів.

Мовний розвиток

• Формування зв’язного мовлення:

— переказ;

— відповіді на запитання;

— постановка запитань.

• Аналіз складових мовлення: тексту, речення, слова, складу, фонеми.

• Фонематичні вправи — вправи, які допомагають навчитися виокремлювати звуки мовлення.

Зауважимо, що одне завдання може сприяти розвитку різних умінь та новоутворень.

Поради батькам

Готуючи дитину до школи, насамперед подбайте про її навички самообслуговування та самоорганізації. Це допоможе суттєво зберегти енергію, якої шестирічкам не вистачає. Дитині буде набагато легше, якщо вона вміє швидко самостійно вдягнутися й роздягнутися, впоратись із застібками, шнурками, «блискавками». Купуючи дитині нову одежу, дайте їй можливість потренуватися, виробити навичку, тобто кілька разів (не менше десяти) самостійно одягнути й зняти її.

Також необхідно розробити режим та алгоритми всіх дій і дотримуватись їх. Вчасне повторювання послідовностей компенсує дитині брак довільного керування. Вона діятиме «автоматично». Подбайте, щоб усі її речі — посібники, іграшки, одежа, зубна щітка та інше — лежали на постійних місцях, так їх легше буде знайти.

Давайте дитині лише посильні завдання, які вона може виконати чи які лежать у зоні її найближчого розвитку. До таких належать дії чи завдання, які дитина здатна виконати за допомогою дорослого.

Давайте дитині якнайбільше можливостей вивчати якості об’єктів на дотик, смак, експериментуючи з ними, вивчаючи їх склад та функціональні можливості.

Ознайомлюючи дитину з буквами чи цифрами формуйте їх образ за допомогою об’ємної наочності, наприклад, зліпіть із пластиліну чи солоного тіста, викладіть мушлями, камінцями чи іншим природним матеріалом.